Я ненавиджу вихідні, бо вони забирають у мене Тебе.
Ненавиджу ці дні, які буцімто придумані для відпочинку. Що то за відпочинок,
коли ходиш з кутка в куток і не знаєш, куди себе подіти, бо Ти далеко? Берешся
за якусь роботу, а все валиться з рук. І не рятує ні що. Знаходжуся неначе в
полоні, неначе за ґратами. І нема порятунку від того настрою. Ці три дні (адже їдеш ти завжди у п’ятницю)
для мене як покарання. Але за що, я поки що не розумію.
Зате я дуже люблю ранки. Бо вони починаються з Тебе. Так,
кожен мій ранок світлий, адже я знаю, що Ти от-от озвешся. І неважливо, що зі
мною було вчора, в якому настрої я засинала і які сни мені наснилися – Ти все
перекреслиш своїм вітанням. І день буде сповнений змісту, бо сповнений Тобою.
